У процесі експлуатації будинку з каркасними стінами й засипним утеплювачем поступово відбувається його осідання. Через порожнечі, що утворилися в стіні, виникають більші тепловтрати, що викликають зниження температури внутрішньої поверхні стіни, утворення мокрих плям, а іноді й полоїв. У цьому випадку необхідно заповнити порожнечі такою ж засипкою, як і раніше. Заповнення утеплювачем порожнин у стіні проводять із горища. Спочатку ціпком (палкою) ущільнюють осілий утеплювач, а потім засипають новий невеликими порціями висотою по 20-30 см кожна й ущільнюють.
Якщо просідає не засипний, а плитний утеплювач, то для підвищення теплозахисту стіни із зовнішньої сторони зривають обшивку, ущільнюють шви, що утворилися між плитами, і обшивають дошками цю частину стіни.
Практика експлуатації житлових будинків із зовнішніми стінами із тришарових панелей показала, що згодом можливе зниження теплозахисту огорожі й утворення мокрих плям, обледенінь, інею через осідання утеплювача. При цьому утворяться порожнечі між двома зовнішніми шарами панелі, що наділені зниженими теплоізоляційними характеристиками. У цьому випадку проводити утеплення можна шляхом ін’єкції неавтоклавного пінобетону, газобетону, спіненого полімеру (пінополіуретану) усередину порожнеч.
Перед початком ін’єкції розчину потрібно визначити границі осілого утеплювача (це можна зробити простукуванням, пробити отвір в залізобетонному шарі панелі). Потім утеплювач або газобетонну суміш, яка була приготована на місці, роблять ін’єкції у порожнечі через пробиті отвори за допомогою малогабаритних механізмів, після чого отвори зашпаровують. Цей метод ефективний, але вимагає певних навичок і наявності матеріалів та механізмів.
Перспективним і високоефективним методом є ін’єкція в порожнечі в стінах піноізолу. Для цього застосовується газорідинна установка (ГЖУ-1), що робить піноізол шляхом вспінення компонентів стисненим повітрям. ГЖУ-1 має невелику масу - 80 кг, місткість 120 літрів і може обслуговуватися 2-3 робітниками. Компактність установки, висока продуктивність (до 6,5 м. куб./год піноізола) дозволяє даний метод легко застосовувати при ремонті будинків, а також при будівництві нових.
Сильно знижують теплозахист стін погано утеплені шви й спряження елементів огородження. Крім того, через них проникає холодне повітря, знижуючи температуру усередині приміщень і на поверхні стіни в зоні стику. Температура в зоні стику може опускатися нижче точки роси, викликаючи утворення конденсату у вигляді мокрих плям або інею. У цьому випадку утеплюють стик або шов самотужки в такий спосіб. Спочатку видаляють із щілини розчин, який слабо держиться в цій щілині. Потім його щільно зашпаровують цементним або цементно-вапняним розчином і затирають.
Однак більш ефективним, з погляду теплозахисту, є конопатка й оштукатурювання шва. Для цього після видалення з нього розчину починають конопатити пакльою, прядивом або мінеральною ватою. Шов забивають за допомогою конопатки — спеціальною лопаточкою з тонким лезом шириною 5-8 см. Замість неї можна також скористатися ножем або стамескою.
Проконопатити шов також можна пакльою або прядивом, які змочені в гіпсовому тісті. Перевага цього способу полягає в тому, що при твердінні гіпс розширюється й забезпечує більш щільне заповнення зазору. З огляду на те, що гіпс швидко схоплюється, тісто краще готувати маленькими порціями (не більше 1 л). Для закладення щілини пасма матеріалу, що утеплює, опускають у гіпсовий розчин і змочують у ньому, а потім вставляють у шов і ущільнюють, наносячи удари молотком по ножу, стамесці або конопатці. Зазор зашпаровують так, щоб конопатка не доходила до рівня поверхні стіни на 2 см. Після утеплення швів конопаткою поверхню зашпаровують гіпсовим або вапняно-гіпсовим розчином.
Для утеплення садового будиночка можна використовувати саморобний утеплювач, що має якості поліетилену й паперу. Для цього між двома аркушами газети прокладають поліетиленову плівку й пропрасовують праскою. Виходять аркуші, які можна наклеїти під шпалери, для утеплення стін будиночка.
Особливу увагу варто звернути на утеплення частини стін, що перебуває за опалювальним приладом. Розташована поруч зі стіною батарея сильно нагріває стіну, підвищуючи температуру на її внутрішній поверхні, внаслідок чого втрати тепла в цій частині огородження різко збільшуються. Ситуація ускладнюється, якщо опалювальний прилад установлений у ніші. Через більш тонку стінку ніші тепловтрати зростають значно. Тому при наявності ніші в стіні й навіть без неї рекомендується встановити теплоізоляційний матеріал за опалювальним приладом на внутрішній поверхні стіни.
Нагріта батарея значну частину теплоти віддає у вигляді теплового випромінювання, тому на поверхні утеплювача, яка повернута до опалювального приладу, доцільно встановити екран з алюмінієвої фольги, що відбиває падаюче від батареї променисте тепло усередину приміщення. Необхідно врахувати, що для забезпечення конвективного теплообміну треба залишити зазор між опалювальним приладом і поверхнею стіни товщиною не менш 3 см.
Якщо радіатор установлений і відстань до стіни не дозволяє влаштувати теплоізоляцію, то досить прикріпити до внутрішньої поверхні стіни за опалювальним приладом блискучу алюмінієву фольгу, що буде відбивати випромінюване батареєю тепло в кімнату. Пристрій відбивного екрана з фольги дозволяє знизити тепловтрати через радіаторну нішу в цегляній стіні товщиною 0,51 м на 35%.